Ви дивитеся журнал [info]tui_tikki

Лаванда

травень 2012

S M T W T F S
  12345
6789101112
13141516171819
20212223242526
2728293031  

Syndicate

RSS Atom
Розроблено LiveJournal.com

Попередні 20

08 травень 2012

Білочка!

(без теми)

Написала провальний іспит сьогодні... Але я все одно задоволена, тому не зважаючи на диряві знання, я змогла заповнити пробіли виведеннями і отримати результат, хоч і ціною більших затрат часу. Тому, фактично, я просто не встигла написати відовідь. За це я дуже люблю математику.

07 травень 2012

Лаванда

(без теми)

А от останнім часом дуже цікаві дні пішли.
По-перше, May the 4th be with you!!!
По-друге, супер-місць висів у небі у ніч з 5 на 6.

Хтось має своє фото? (Я просто пішла спати.... День стався довгий.)



Фото чесно позичене звідси.

26 квітень 2012

Котик

(без теми)

Період іспитів викликає у мене особливий вид емоцій. Я раптом бачу перед собою ліс труднощів, переді мною в повний зріст постають мої слабкості та помилки. Роздумуєш, чи воно того варте? Оте туманне майбутнє, чи варте воно того, щоб побороти ці труднощі. Чесно кажучи, це лінь.
Але! Водночас, це тригер для думок про себе. Коли все просто, і ти, мов метелик, літаєш навколо, неможливо змінитись, неможливо розвиватись.
Так от. В мені багато недосконалого. Є куди рости!

24 квітень 2012

Лаванда

(без теми)

Що б ви назвали найщасливішим моментом у житті? Таке питання... дурне питання, але все таки? Коли я починаю про це думати, згадую все що зі мною коли небудь траплялось, усе дитинство, школу, то мені якось не пригадується нічого особливого. Так, у мене було чудове дитинство, чомусь хочеться сказати, що воно було дуже звичайним, але з іншого боку, не таким вже й звичайним. Мабуть, кожен так думає. І ньому було багато різного, але болісні моменти пригадуються настільки легше. Щастя... Єдине до чого мені вдалось додуматись в процесі оглядання на своє коротке минуле, це те, що найщасливішою я була в ту моменти коли мені вдалось щось отримати власними силами. Будь яка добре зроблена робота, яку я відчуваю, що це було не просто і вимагало від мене напружитись, застосувати волю, терпіння та здібності. А тоді вже не так і важливо, що подумають інші люди. І ніколи я не була більш нещасна ніж тоді, коли все робилось у півсилу, для галочки. Що ж, мені треба тяжко працювати) Цікаво, так у всіх людей?

20 квітень 2012

що прийшов із Заходу, Звір

Цей журнал - не перепостозомбі)

Перепости захоплюють світ... Чи принаймні цей журнал)
У мене все добре. Ну, майже, але я нікому про це це кажу, так що, тссс)
Встановлюю убунту на сервер. Давно пора. Ще не встигла встанвити, а вже танцюю із бубном. До речі, біля серевера лежить девайс для фен-шую. Гм... Нова фішка установки сервера. По фен-шую. Буду юзати його в якості бубна, якого в мене все одно нема.
А власне від чого все? Правильно, сьогодні закрита канюшня, тому у мене нема планів на пятницю вечір. Мдам.
Зачепила ліктем стіл, виявляється у мене там подерта шкіра. Все-таки вранці тренувались витягати людей із води. Це в нас такі уроки фізкультури. Тобто, припускають, що самі плавати ми вже вмієм. А я навіть не знаю... Як подумаю, що може і справді пригодитись така навичка, стає моторошно.
Лаванда

без слів

Originally posted by [info]pslavik at без слів
Originally posted by [info]sergiy_teren at без слів
як на мене тут все зрозуміло без слів, правда?


Білочка!

Перепост.

Originally posted by chudisko at ударим эмиграцией по кризису идентичности

Уже довольно давно в моей голове выкристаллизовывается длинная тирада о природе эмиграции, точнее о сопутствующих ей побочных и не очень эффектах. Тема это для меня весьма актуальная, но поскольку в последнее время работа активно превращает меня из обезьяны в человека и моя бурная социальная жизнь немного приугасла за неимением на нее времени, то делиться размышлениями в режиме живого общения мне просто не с кем и некогда. Поэтому расскажу здесь.

Переехав учиться в новую для себя страну, я плотно заучила сказанную мне кем-то фразу, содержавшую для меня на тот момент некую долю смысла."Вы не эмигранты, вы интернациональные студенты", - сказал мне кто-то на заре моего пребывания в Швеции. И действительно. Эмигрант - тот, кто пришел навеки поселиться - качественно отличается от того странного существа, живущего на двух чемоданах, удельный вес имущества которого никогда не должен превышать сакральных 28 килограммов. Имя этому существу - студент - и доля его незавидна. Фигаро здесь, Фигаро там, Фигаро нигде, у Фигаро заканчивается виза, у Фигаро задница в мыле и graduation crisis. Однако, как только в той стране, что приняла тебя в свои уютные объятия, у этого самого летающего с пенной задницей студента появляются некие душевные привязанности, как только его корни прорастают немножечко глубже поверхности новой земли, отмазка "да никакой я не иммигрант, о чем вы" действовать немедленно перестает.
Иммигрант, и к особенностям новой родины привыкать придется долго и со вкусом, пройдя в этом процессе целый ряд волшебных превращений. Но эмиграция вообще - преувлекательнейшая штука. Вот живешь ты себе на своей исторической родине, эдакая капелька масла, плавающая в компании таких же капелек, и радуешься жизни. Только вот найти свою границу - где кончаешься ты, где начинается новая капелька, а где капельки сливаются в море - в таких условиях практически невозможно. А теперь представьте - вас, со всей вашей масляной сущностью, вдруг роняют в стакан с водой. И вдруг оказывается, что вы - вовсе даже не бесформенный кусок протоплазмы, вяло сливающийся с окружающей средой, но вовсе даже круглая, упругая капля с непроницаемыми границами, капля, которая смешиваться не может и, после некоторого размышления, даже не хочет.
Для выкристаллизовывания любых границ, в том числе и границ личности, нужны враждебные условия. Нужен кардинально новый опыт, ломающий стереотипы, но рисующий границы твоего собственного "я". Потому что для появления границ "я" в первую очередь нужны различия. Нужен тот самый стакан воды, где каждая капля - похожа друг на друга, но кардинально отличается от тебя. Мне, например, очень забавно смотреть на то, как за два года мои одногрупники, абсолютно все!, из бесцельно топчущих земную кору полуфабрикатов человека превратились в прекрасно сформировавшихся, даже порой жестковатых для своего нежнейшего возраста личностей. Волна бесконечных кризисов идентичности схлынула, оставив на песке весьма четко нарисованные следы, по которым можно ясно и очевидно считать - да, вот это и есть я.
Постепенно внешние, объективные стенки границ, отделявших тебя от нового мира начинают растворяться. Сдается на милость победителя язык и местные радио с телевидением перестают звучать для тебя как птичье щебетание. Начинают читаться местные газеты, и из вакуумного, звенящего пустотой мира ты вдруг переселяешься в мир, где кроме картинки есть еще и текст. И текст этого мира тебе (фантастика!) понятен. Вместе с языком покоряются некоторые ментальные различия, новая страна нехотя принимает тебя, дает твоим корням прорасти немного глубже, получить некую долю стабильности и привязанности.
Но границы личности, завоеванные и осознанные благодаря лихорадочному барахтанью во враждебной среде, остаются навсегда. Я - это я, это определенный набор качеств, которые я понимаю и принимаю. Я - это мои стены, которые защищают меня от мира, делая меня одновременно к этому миру ближе. И именно за этим и стоит куда-то ехать, переживать вспенивание своей пятой точки, поиски выхода, кризисы самоопределения, массу мелких трудностей и вечно заканчивающиеся визы. За тем, чтобы почувствовать себя самодостаточной каплей масла в стакане прекрасной, чистой воды.

07 квітень 2012

Лаванда

Наступ на український дубляж!

Originally posted by [info]kofajoh at Наступ на український дубляж!
Originally posted by [info]neltharian at Наступ на український дубляж!
Originally posted by [info]mr_tasty at Наступ на український дубляж!
Пишу вам, як один із молодих акторів студії "LeDoyen", яка здійснює 60% усього українського дубляжу.
Ще вчора ввечері ми собі спокійно працювали та поверталися додому без жодних думок про те, що може статися.
Сьогодні ж мені колеги розповідають, що на студію вриваються люди з автоматами, нікого не випускають, нікого не впускають. Спробували зв'язатися з координаторами - ті нічого конкретно сказати не можу.
Потім повідомляють, що забрали всю техніку із записаними матеріалами.

Детальнішої інформації ніхто не надавав. Щойно скидають мені посилання:

Сьогодні зранку податкова міліція провела обшук в офісі найбільшого в Україні кінодистрибутора і кінопрокатника, компанії B&H – нібито за несплату податків у сумі 18 млн. гривень.

Після обшуку на студії “Ле Доен” (дочірнє підприємство B&H) вилучили всі комп’ютери і всю звукозаписуючу апаратуру (з яким формулюванням – поки невідомо). Дубляж став повністю неможливий технічно. Студія “Ле Доен” здійснювала 60% усього дубляжу в Україні і була однією з кількох студій в Європі, сертифікованих для запису в системі Долбі. Тепер це в минулому.

Вороги українського дубляжу завдали потужного удару. У кінотеатрах знову будуть показувати фільми, дубльовані в Росії.


Мені чомусь дуже слабо віриться у те, що студія дубляжу №1 в Україні не мала можливості сплатити борг.

Поки що детальнішої інформації, на жаль, немає, але я буду дуже вдячний за інформаційну підтримку. На даному етапі це дуже важливо, бо не впевнений, що про це напишуть у новинах

Не будьте байдужими!





04 березень 2012

Лаванда

Про пам'ять на імена

Пам'ять - така важлива штука! Іноді просто диву даєшся. Від неї залежить практично усе. Відносини із людьми у першу чергу. І взагалі, все, що ти знаєш, ким ти є - все залежить від здатності забувати або, навпаки, пам'ятати. Що у минулому і як вплинуло на тебе сьогоднішнього... що із теперішнього вплине на тебе майбутнього.

Ну от, наприклад, щоб спілкуватись із людиною, мусиш, просто мусиш знати її ім'я. Відчуваєш себе дурнем, коли раптом забув. Вивертаєшся, викручуєшся, нічого не можеш з собою зробити, у тебе у памяті просто немає цього імені, або воно закопане під шаром усього іншого мотлоху. Наприклад, про те, що завтра у твого друга буде квантова механіка, на якій смішний вчитель, котрий розказав про танець Шрьодінгера. Здавалось, навіщо?? Навіщо тобі в голові якісь дурощі замість нагальних, необхідних відповідей, на прості, але такі важливі питання.

Чи ця людина колекціонує іноземні гроші... А якщо ні? Я, наприклад, завжди забуваю імена людей. Особливо, якщо ці імена китайські. Допустимо, можна запамятати Оля, Ваня, Ганя, але коли починається Ванг Мінг Чен, стає складнувато. Завжди прошу пояснити якими саме ієрогліфами воно пишеться. За три роки спілкування я все-таки знаю трошки типових сполучень китайських імен, і часто використовуються прості, типові ієрогліфи. Але, якщо у батьків була розвинена фантазія, тоді вже вибачайте! Існує 100 типових прізвищ китайсьців. Це спрощує життя. Але все одно... Коли тобі трапляється бачитись всього раз у місяць ситуація завжди однакова. Хелло, і всьо.

Взагалі-то для того, щоб спростити наше існування, у китайців є англійські імена. Ніби легше, так? Але, коли ти зустрічаєш три Грейс за три години, стає трошки не по собі. І найцікавіше, ніхто із ваших спільних знайомих-китайців навіть не здогадується, що вона Грейс. До речі, поки я зустрічала лише одну дівчину, якій личило це імя. Але то вже інше.

15 лютий 2012

що прийшов із Заходу, Звір

ТоСамийФільм

Гарний фільм, дивилась у Львові позавчора. Сподобалось. Не тільки мені - вперше чула оплески у кінозалі. Зала була забита, не зважаючи на те, що єдиним обігрівачем там був маленький інфрачервоний стовпчик.

Дивують негодующіє рецензії, таке враження, що люди зовсім не знають, що таке українське поетичне кіно. Поетичність порадувала, умовності фільму - це його шарм і стилістика. Порадував позитивний настрій і виключна політична толерантність фільму: найбільшою сволотою була своя, рідна, українська.

Ну у нас звичайно мало фільмів, немає тяглості цієї традиції, і це, звичайно, відчувається. Але мені фільм здався цікавим, подача сюжету інтригуючою і не занадто артхаузною.

27 січень 2012

Лаванда

(без теми)

Хронічне враження, що я нічого не встигаю зробити. Багато людей навколо мене щось роблять, реалізують якісь різної масштабності проекти, а я просто наче стою на місці, і коли думаю про те, щоб почати щось більш-менш складне робити, у мене опускаються руки. Ніби, у мене все одно нічого не вийде... і це точно не втома. Мабуть треба замкнутись у келії, щоб до мене не доходили новини про досягнення інших, і лише тоді я почну щось робити.

29 грудень 2011

Лаванда

(без теми)

У мене дуже багато поточних завдань, але у голові сама поетична труха і купка безсвязних планів та відсторонених проблем.
У списку заввдань проекти і домашні завдання а також підготовка до іспитів.
Поезія на тему самотності у світі, де так багато людей, апокаліптичних віршів та старої музики.
Плани - новий рік, Україна, Гонг-Конг, наступне літо, підготовка до Тойфелю і ГРЕ, мастерова прогама, Франція, кіт і двокімнатна квартира.
Прості по-суті проблеми буває підвішуть мене особливо надовго. Поставити систему на новий сервер, визначитись із фотоапаратом, що робити із своєю професією, вчити китайську, як знайти спільну мову із людьми, що таке відносини між людьми, навіщо ми живемо, куди подіти гітару і ноути у Гонг-Конгу у хостелі.

Власне з фотоапаратом у мене взагалі який обсешн. Мені здається, що кожен день без нього, я втрачаю можливість зняти щось унікальне. Дивлюсь на небо, дерева, і думаю, а от був би в мене зараз фотоапарат. Люди теж бувають гарні. Раніше я ходила із стареньким. Але він, бідолага зовсім щось помер. Навіть обєктив не відкривається. Навіть силою. І зображення не видно. Думаю віднести його у ремонт. Вони дуже здивуються, мабуть.
Запала на Нексуси Сонівські. Але я не впевнена. Вони дорогі, і не факт, що це не самі понти.
Мені треба:
 - легкий
 - невеличкий
 - з великою кількістю налаштувань
 - зручним та швидким контролем
 - широким спектром зуму (люблю телеобєктиви і нічну зьомку)
 - екранчиком, що повертається
 - пристойною якістю
 - достатньо сучасний, щоб не скоро застарів

Я описала ідеальний сферичний фотоапарат у вакуумі?))
Лаванда

(без теми)

Узнать про свое время года ©nataly_lenskaya design Дизайны Ники

24 грудень 2011

Лаванда

Христос си Рождає!

У великій частині світу сьогодні свято! Вітаю!

ї

Навіяно загальним настроєм) Хоча це все таки про Новий Pік.

13 грудень 2011

вона соромиться

(без теми)

Купила ще пару капронових панчох, у надії, що буду носити спідниці.
Нещодавно так само купила нові черевики.

Спідниці висять у шафці...
Панчохи та туфлі з ними...

Кеди і чоботи живуть і радіють)

30 листопад 2011

Білочка!

Roomba на імя Марія

У подруги у лабі купили румбу! Робот-пилосос! 
Я в захваті. Мені про неї приходилось писати реферат, це чудо майже нічого не прибирає (імхо), але таке кавайне! А ще його можна перепрограмувати на якусь іншу функцію. Правда як для іграшки ціна невиправдано висока. 25 000 НТД = 6000 грн. 
Це просто супер. Якось піду до них пограюсь)))
До речі, її назвали Марія. І прибирати вона виходить опівночі.

28 листопад 2011

дівчина у капелюci

Компютерна хвороба

Телефончик поверувся із ремонту. І тепер я можу в повну міру насолодиися інтернетною залежністю. Вчора ввечері читала про те, як Фейнман налаштовував компютерний центр у Лос-Аламосі для підрахунків повязаних із розробкою атомної бомби на базі найперших ІВМ. Його колега, який, власне, і був натхненником усієї системи одразу захворів на „компютерну хворобу”. Ці машини дають стільки можливостей, які хочеттся відкривати, що, лише почавши, уже дуже важко зупинитись. Колега Фейнмана рахував арктангенси... а я от зареєструвала всі можливі соц мережі і постійно їх переглядаю. І те, і те однаково непотрібне. Хоча від арктангенсів було мабуть більше радості. Коли сидиш за компютером складається ілюзія інтелектуальної роботи, але реальна продуктивність прямує до нуля. Руки уже автоматично набирають три постійних адреси: вконтакті, фейсбук, жмило. Серед усього обєктивно потрібне лише жмило. І то, лише двічі на день. Сюди ще дуже хочеться приплести моє глибоке переконання, що люди схильні тягнутись до всього, що схоже на магію. А компютер дуже схожий. Ну добре, піду розвіювати магію. Вчити предмет „Організація компютера”, у середу буде іспит.

25 листопад 2011

Мавка

Ессе

Originally posted by [info]alex_glbr at Ессе (кирилиця чи латинка обирайте самі)

 
Переклав російською вражаюче ессе diana_ledi про Голодомор.
Аби прочитали. Просто без патосу.
 
Он из Крыма. Я из Запорожья. Он симпатизирует бело-голубым. Я — оранжевым. Сегодня же ни слова о политике. Мы так давно не виделись! Я гордо показываю ему родной город, он нравится ему. А последним аккордом, после Хортицы и Днепрогэса, после фотографирования на фоне индустриальных пейзажей (экзотика — разноцветный дым заводских труб) — это конечно, наше пиво. Самое вкусное в мире пиво родного города.

А там, где пиво, сразу и политика. А нет — политике, так перейдем к вопросам истории. Слово, брошенное мною — Голодомор. Он говорит вдруг — ложь! Люди, сидящие за соседними столиками, начинают прислушиваться...

...О чем рассказать тебе, мальчик из Крыма? Давай, я расскажу о том, что слышала не раз от бабушек своих, теток, от мамы с папой. Я — поздний ребенок своих родителей. Родители мои то двадцатое столетие на своих плечах пронесли. С чего начать? С рецепта затирки, может?


Полезное для общего развития )



23 листопад 2011

Лаванда

(без теми)

Дуже і дуже давно не писала сюди... А якщо не рахувати всякі перепости та інший спам, то взагалі цілу вічність.

Навчання йде дуже вяло і про деякі речі я не встигаю навіть подумати. А сьогодні і взагалі в мене стався класичний дівочий зрив. Цілісінький день лише дивилась серіали, знищила купу солодощів. А завтра контрольна. Навіть не знаю. Ну вона одна погоди не робитиме, але не можу сказати, що до цього я була ангелочком.

А ще читатиму завтра вірша китайською мовою на конкурсі. Теж не готова. У вірші можна дуже мало знайомих слів, висока поезія династії Сонг, котра насправді має бути співаною.

Вірш із передісторією та перекладом
Співаний однією дуже відомою співачкою.
Кавер на ютюбі

04 листопад 2011

Лаванда

(без теми)

Картина, которая лучше всего вас описывает


Рой Лихтенштейн — Девушка с лентой в волосах


Выбрать свою картину via [info]Номад

Попередні 20